Історія Олександра, який розпочав свій військовий шлях у 2017 році, служив у 15-му ОГШБ, а нині в Ужгородському РТЦК та СП

«Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»

Історія Олександра, який розпочав свій військовий шлях у 2017 році, служив у 15-му ОГШБ, а нині служить в Ужгородському РТЦК та СП

Ушу. В його погляді відчуваєш силу.

На питання про позивний усміхається й каже, що займався колись спортом і не уточнює, яким.

Олександр родом з Сумщини. Там зараз непросто й він переживає за родину, але спокійно каже: «Мусимо витерпіти».

Свій військовий шлях розпочав в 2017 році контрактом із 72-ю окремою механізованою бригадою, яка зараз носить ім’я Чорних запорожців. Там прослужив 3 роки, набрався досвіду, далі став бійцем 15-го окремого гірсько-штурмового батальйону.

Каже, що скільки в АТО він служив, але того, що зараз відбувається не очікував побачити й пережити. 

Про ворога він говорить коротко, ніби відрізає: «Це – нелюди, просто нелюди. Яких треба виганяти з України і відгороджуватися від них».

«Найважче на фронті це втрата побратимів. Це тяжкий біль, який завжди зі мною. Але наша держава Україна – її треба боронити. Це наш дім». 

«Через численні контузії тепер не можу нести службу на передовій, тому служу тут – в другому відділі Ужгородського РТЦК та СП.  Часто можна чути всілякі казки про військових з ТЦК, але запевняю вас – зі мною служать побратими, які також, як і я, пройшли бої, отримали поранення, контузії. Віддали своє здоров’я заради нашої України. І зараз роблять все, що можуть для перемоги, але вже тут, в тилу». 

 

Служба зв’язків з громадськістю Закарпатського ОТЦК та СП.