Із двома Героями – 31-річними солдатом Іваном Бородіним та головним сержантом Віктором Кущиком – прощалися сьогодні в Ужгороді

Віддати шану полеглим у боях за Україну, за кожного з нас прийшли сьогодні багато містян, рідні, друзі та знайомі воїнів, міський голова Богдан Андріїв, його заступник Вадим Борець, секретар міської ради Ігор Чорній, військові.

Іван Сергійович Бородін народився 11 лютого 1993 року у селі Джулинка Вінницької області. Там провів дитинство і юність. Після закінчення 9 класу навчався в Ужгородському комерційному технікумі.

У 2011 році проходив строкову службу у Львівському 80-ому аеромобільному десантному полку. Після армії здобув вищу освіту у КНТЕУ, працював у сфері торгівлі, де мав багато хороших знайомих та колег.

Із перших днів повномасштабної війни добровольцем став на захист Батьківщини, вступивши до лав ЗСУ. Мужній воїн та справжній приклад військового, хоробрий та впевнений у собі. За зразкове виконання бойових завдань був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Загинув 10 травня 2024 року у бою, залишаючись до кінця вірним присязі.

10 років прожив у щасливому шлюбі із дружиною Русланою, виховували донечку Софійку – їй в останньому повідомленні Іван Бородін написав: «А ти у мене найкраща донечка у світі!».

У Героя залишилися батьки, дружина та донька.

Віктор Вікторович Кущик народився 11 січня 1993 року у місті Нетішин Хмельницької області. Тут минуло його дитинство, тут закінчив навчання у школі.

Далі було навчання у Севастополі, згодом пішов служити у Національну гвардію України. У 2014 році став на захист Батьківщини і всього, що Віктор Кущик вважав цінним. Після повномасштабного вторгнення, доросліший та досвідченіший, він знову повернувся до лав ЗСУ та продовжив обороняти країну.

Хоробрий та відважний, справжній воїн-захисник – Віктор Кущик був нагороджений орденами «За мужність» ІІ і ІІІ ступенів, відзнакою Президента України та бригадною відзнакою «Срібний Едельвейс».

Загинув 10 травня 2024 року, виконуючи бойове завдання та залишаючись до кінця вірним військовій присязі. «Коли я піду – прийдуть інші. То є велика сила – любов до України» – так казав Віктор Кущик.

У Героя залишилися батьки, дружина Олександра та донька Діана.

Поховали воїнів на Пагорбі Слави.

Світла пам’ять та вічна шана захисникам!