Міський голова Богдан Андріїв привітав 100-річну ювілярку Марію Кур'ян

Свій 100-річний ювілей у суботу, 25 липня, відзначила Марія Михайлівна Кур'ян – жінка, яка пережила Голодомор, Другу світову війну, була учасницею партизанського руху, присвятила життя освіті, а у 99 років через війну знову була змушена покинути рідний дім.

Привітати поважну ювілярку зі сторіччям прийшли Ужгородський міський голова Богдан Андріїв та начальниця Департамент соціальної політики Ужгородської міської ради Марина Стасюк. Вони побажали Марії Михайлівні міцного здоров'я, душевного спокою, тепла, турботи близьких.

Марія Михайлівна Кур'ян народилася 25 липня 1926 року в селі Дубовий Гай Чернігівської області. Її дитинство минуло в рідному селі, де вона навчалася в місцевій школі. Родина була великою: батько Михайло, військовослужбовець, мати – домогосподарка, та четверо доньок, серед яких Марія була найстаршою.
Ще дитиною вона пережила одну з найбільших трагедій українського народу – Голодомор 1932–1933 років, який забрав життя щонайменше 545 жителів її рідного села.

Із початком Другої світової війни батько пішов на фронт. У вересні 1941 року село Дубовий Гай окупували нацистські війська. На той час Марії було лише 15 років, і над нею нависла загроза примусового вивезення на каторжні роботи до Німеччини. Через місцевих колаборантів окупанти дізналися, що її батько – військовий, після чого спалили родинний будинок.

Залишившись без домівки, Марія разом із матір'ю та молодшими сестрами пішла до лісу, де приєдналася до партизанського загону. Марія Михайлівна має партизанський квиток, який засвідчує її офіційну участь у партизанському русі з грудня 1942 року по лютий 1944 року – саме тоді, коли на Прилуччині активно діяло підпілля. Вона є ветераном, учасницею бойових дій та відзначена пам'ятними нагородами за мужність, проявлену у воєнні роки.

Після звільнення Чернігівщини Марія Михайлівна присвятила своє життя освіті. У 1947 році вона закінчила Прилуцьке педагогічне училище, здобувши кваліфікацію вчителя початкових класів. Упродовж 1947–1951 років навчалася в Ніжинському державному педагогічному інституті за спеціальністю «Викладач української мови та літератури».

Її професійний шлях став прикладом самовідданого служіння освіті. У 1951–1955 роках працювала вчителем української мови та літератури в Парафіївській середній школі. Згодом очолювала Андріївську семирічну школу (1955–1957), а потім – Заїздську загальноосвітню школу І–ІІ ступенів (1957–1963). У 1963–1970 роках працювала інспектором шкіл Прилуцького районного відділу освіти. Наступні тринадцять років, із 1970 по 1983-й, була головою Прилуцького райкому профспілки працівників освіти, вищої школи та наукових установ. Навіть після виходу на пенсію не залишила улюбленої справи – до 1992 року працювала заступником директора з навчально-виховної роботи Прилуцької заочної школи.

Власної родини та дітей Марія Михайлівна не мала. Із 2002 року проживала в Краматорську Донецької області поруч із рідними сестрами та племінниками, оточена їхньою любов'ю і турботою.
У березні 2026 року через безпекову ситуацію за сприяння волонтерської організації «Пролісок» її евакуювали до Ужгорода. Саме тут, у безпеці, поруч із племінницею вона зустріла свій столітній ювілей.

Від імені всієї Ужгородської громади щиро вітаємо Марію Михайлівну зі 100-річчям! Нехай кожен день буде сповнений теплом, турботою, добром і людською вдячністю. Міцного здоров'я, душевного спокою, світлих днів і ще багато щасливих моментів поруч із тими, хто любить і цінує Вас.