П Р О Е К Т ОСНОВНИХ РОЗДІЛІВ С Т Р А Т Е Г І Ї розвитку міста Ужгород до 2015 року

П Р О Е К Т

ОСНОВНИХ РОЗДІЛІВ

С Т Р А Т Е Г І Ї

розвитку міста Ужгород
до 2015 року

ЗМІСТ

1.ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ……………………………………………………………………………… 2- 5
2.ПІДСУМКИ ДІАГНОСТИКИ СТАНУ РОЗВИТКУ МІСТА………………………….. 6-49
2.1. Загальні зауваження щодо використаних методичних підходів
стратегічного планування………………………………………………………………. 7- 10
2.2.Загальна та історична характеристика міста ……………………………………..11-13
2.3. Архітектурні та містобудівні особливості…………………………………………13-14
2.4. Населення міста. Демографічні тенденції ……………………………………………………..15-17
2.5. Характеристика території міста, природно-ресурсний потенціал ………………17-18
2.6. Економічний потенціал та господарський комплекс міста …………………………..19-24
2.7. Соціальна та гуманітарна сфера……..……………………………………………………25-32
2.8. Інфраструктура та комунальні послуги ………………………………………….33-41
2.9. Природне середовище та рівень техногенної безпеки ………………………….42-47
2.10. Інвестиційні можливості фінансово-бюджетної системи міста ………………48-53

3. МІСЦЕ УЖГОРОДА СЕРЕД ОБЛАСНИХ ЦЕНТРІВ
УКРАЇНИ ТА ОБЛАСТІ …………………………………………………………………………………….54-58

4. КОНКУРЕНТНІ ПЕРЕВАГИ ТА ОБМЕЖЕННЯ ПЕРСПЕКТИВНОГО
РОЗВИТКУ МІСТА УЖГОРОД(СВОТ-АНАЛІЗ) ………………………………………… 59-64

5. БАЧЕННЯ МАЙБУТНЬОГО ТА МІСІЯ МІСТА…. ……………………………………… 65

6. СТРАТЕГІЧНІ (ПРІОРИТЕТНІ) ТА ОПЕРАЦІЙНІ ЦІЛІ ……………………………. 66-71

7. МОНІТОРИНГ, КОНТРОЛЬ І МЕХАНІЗМ ВНЕСЕННЯ ЗМІН ………………….. 72-87

1.ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стратегія розвитку міста Ужгород до 2015 року базується на загальноприйнятих підходах до стратегічного планування, включає такі складові: підсумки діагностики поточного стану розвитку, СВОТ-аналіз, бачення майбутнього та місію, стратегічні пріоритети та відповідні їм операційні цілі і завдання, механізми реалізації та моніторинг виконання, План дій з пропозиціями інвестиційних проектів, спрямованих на досягнення намічених стратегічних пріоритетів. Останній розділ Стратегії розвитку міста Ужгород до 2015 року потребуватиме значно більшого часу на його розробку, тому він буде складати окрему, другу частину, яка прийматиметься сесією Ужгородської міської ради окремо, по мірі готовності проекту Плану дій.
Стратегія розвитку міста Ужгород до 2015 року (Стратегія) у повному варіанті буде одним з головних документів міської ради на вказаний період, обов’язковим для врахування при розробці, внесенні змін чи корективів у всі інші види системного планування розвитку міста. Зокрема, Стратегія є концептуальною, цілеспрямовуючою та визначальною основою для наступних розробок або внесення змін чи корективів щодо таких документів:
– Генерального (просторового) плану розвитку міста;
– середньострокових програм і прогнозів економічного і соціального розвитку міста, в яких визначатимуться показники видатків державного, обласного і міського бюджетів на виконання проектів, що триватимуть більше одного року;
– державних проектів і програм, що фінансуються виключно з Державного бюджету України;
– Концепції сталого економічного і соціального розвитку міста;
– інвестиційних програм і проектів розвитку міста, що потребуватимуть реального державно-приватного партнерства чи партнерств міської ради з приватним капіталом;
– багаторічних планів капіталовкладень та проектів і програм, що фінансуються з бюджету розвитку міста, а також багаторічних цільових програм розвитку міста;
– щорічних програм і планів соціально-економічного розвитку міста;
– інвестиційних проектів, які будуть реалізовуватися на території міста і увійдуть складовою частиною до Регіональної Угоди між Кабінетом Міністрів України та Закарпатською обласною радою щодо фінансування з Державного бюджету проектів, спрямованих на реалізацію операційних цілей і завдань „Регіональної стратегії розвитку Закарпатської області до 2015 року”.
Стратегія розроблялася міською радою у партнерстві з широкими колами зацікавлених груп громади міста – представників громадських організацій, ділових кіл, навчальних закладів, трудових колективів, депутатського корпусу міської ради, осередків політичних партій. До розробки Стратегії залучались науковці та експерти Асоціації міст України, Асоціації Агенцій регіонального розвитку України, Ужгородського Національного університету та ряду інших організацій і установ. Розпорядженням Ужгородського міського голови від 02.08.07 р. № 157 “Про організацію розробки “Стратегічного плану розвитку м.Ужгорода” були утворені: робоча група та дорадчий комітет по стратегічному плануванню розвитку м. Ужгорода. Розроблені та затверджені відповідні положення про їх повноваження і специфіку діяльності, підібраний та затверджений персональний склад (додаток 1). Організовувались засідання та поточна діяльність робочої групи і дорадчого комітету. Методологічний та інституційно-організаційний підхід до розробки Стратегії дає підстави стверджувати, що вона є консолідованим документом не тільки міської ради, але й усієї громади Ужгорода. Таким чином реалістичність розробленої Стратегії не викликає сумнівів.
Суттєвим моментом є і те, що в Стратегії міститься окремий розділ стосовно механізму внесення в неї змін та корективів. Цей механізм передбачає створення таких же передумов відкритого і прозорого обговорення пропонованих змін чи корективів у громаді міста та затвердження їх на сесії міської ради, що й для самої Стратегії. Це убезпечить Стратегію від суб’єктивізму, недоброякісного лобізму корпоративних чи приватних інтересів, вирішить проблему наступності і сталості політики міської влади щодо розвитку міста у довгостроковій перспективі незалежно від змін депутатського корпусу і керівництва міської ради.
Ініціатором розробки Стратегії є Ужгородська міська рада – представницький орган територіальної громади міста. Дана ініціатива виникла як необхідна дія і реакція на виклики часу – складнощі і проблеми перехідного періоду ринкових трансформацій в Україні, поглиблення і загострення в останні роки системної кризи в державі, посилення тенденцій глобалізації економічних відносин, відносною слабкістю інституту місцевого самоврядування в централізованій країні, конкурентності з іншими містами і регіонами Закарпаття і Західної України. Все це вимагає від міської ради додаткових і концентрованих зусиль по запровадженню більш ефективних систем планування і управління з урахуванням передового світового досвіду. І саме стратегічне управління з його головною складовою частиною – стратегічним плануванням є тією ланкою організації ефективного управління розвитком міста, яке здатне принести бажані і конкретні результати, в яких зацікавлена громада міста Ужгорода. Додатковими факторами і причинами започаткування стратегічного планування розвитку м. Ужгорода стали:
– рішення зборів Закарпатського регіонального відділення Асоціації міст України та громад від 17 квітня 2006 р., згідно якого усім містам – членам АМУ на Закарпатті рекомендовано запровадити стратегічне планування і передана передова вітчизняна та зарубіжна методологія організації системного планування і стратегічного управління;
– участь „команди” м. Ужгорода у заходах та кампанії по розробці „Регіональної стратегії розвитку Закарпатської області до 2015 року”, зокрема, по внесенню пропозицій і рекомендацій щодо таких складових елементів Регіональної стратегії, як бачення майбутнього, місія, стратегічні пріоритети, операційні цілі і завдання, система показників та індикаторів виконання Регіональної стратегії, пропозиції до Плану дій, тощо. Регіональна стратегія розроблялась в області з підтримки Проекту партнерства Канада-Україна „Регіональне врядування та розвиток”, що виконується в Україні Канадським Інститутом Урбаністики (м.Торонто) за фінансової підтримки Канадського Агентства з міжнародного розвитку (КАМР). Цей проект обрав Закарпатську і Запорізьку області в якості пілотних регіонів для передачі передового канадського і світового досвіду регіонального розвитку та запровадження технології і практики стратегічного планування. При цьому Проект партнерства Канада-Україна організував семінари і навчальні заходи не тільки під час розробки Регіональної стратегії, а і в наступний період – розробки районних та міських стратегій розвитку Закарпаття, який тривав у 2007 році;
– рекомендація Закарпатської обласної ради усім районам та містам обласного значення Закарпаття щодо розробки районних і міських стратегій розвитку, викладена у рішенні сесії Закарпатської обласної ради від 28 грудня 2006 р. № 206, яким була затверджена „Регіональна стратегія розвитку Закарпатської області до 2015 року”.
Нормативно-правовою базою для розробки даної Стратегії визначені наступні документи:
– Конституція України;
– Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні”;
– Закон України „Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України”;
– Закон України „Про стимулювання розвитку регіонів”;
– Постанова КМ України від 26.04.03 р. № 621 „Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та складання проекту Державного бюджету”;
– Постанова КМ України від 21.07.06 р. № 1001 „Про затвердження Державної Стратегії регіонального розвитку України на період до 2015 року”;
– Указ Президента України від 28.04.04 № 493/2004, яким схвалена „Стратегія економічного та соціального розвитку України „Шляхом європейської інтеграції” на 2004 – 2015 рр.”;
– „Методичні рекомендації щодо формування регіональних стратегій розвитку”, затверджені Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 29.07.02 р. № 224;
– Концепція сталого розвитку Закарпаття, схвалена сесією Закарпатської облради у 2004 році;
– Концепція сталого розвитку міста Ужгород, яку було схвалено рішенням сесії міської ради від 23 грудня 2005 року № 781.
При розробці цієї Стратегії використані й інші нормативно-правові документи та методичні рекомендації міжнародного, всеукраїнського державного та обласного рівнів (наведені в додатку 2).
В якості інформаційних ресурсів для проведення експертних і аналітичних досліджень, з метою здійснення діагностики стану розвитку м. Ужгорода на час започаткування стратегічного планування (серпень 2007 р.) використані:
– інформаційні дані Держкомітету статистики України та головного управління статистики в Закарпатській області;
– звіти про виконання бюджетів та планів соціально-економічного розвитку м. Ужгорода за 2005-2007 рр.;
– затверджений бюджет на 2008 рік та план соціально-економічного розвитку на 2008 рік;
– перелік діючих цільових програм соціально-економічного розвитку м. Ужгород та багаторічних планів капіталовкладень;
– Генеральний план розвитку м. Ужгорода (затверджено у 2004 році, розроблений на період до 2015 року).

При розробці Стратегії використовувались також дані соціологічного обстеження населення та зацікавлених груп громади міста, а також інформаційні матеріали структурних підрозділів виконкому Ужгородської міської ради. Ряд інформаційних матеріалів та документів взято з урядових та інших порталів українського сегменту всесвітньої мережі Інтернет, а також із збірників „Фінансовий стан міст”, які систематично видає Асоціація міст України та громад.

2. ПІДСУМКИ ДІАГНОСТИКИ СТАНУ РОЗВИТКУ МІСТА

2.1.Загальні зауваження щодо використаних методичних підходів стратегічного планування.

При розробці Стратегії розвитку міста Ужгород до 2015 року робоча група і дорадчий комітет виходили із сучасних підходів до стратегічного планування, як складової стратегічного управління. Адже визнане і гарантоване Конституцією України місцеве самоврядування, саме на нинішніх етапах його становлення і утвердження, в умовах доволі централізованої системи державного управління потребує сучасних інструментів стратегічного управління, оволодіння яким неможливе без розробки і впровадження стратегічного плану розвитку територіальної громади.
Стратегічне управління – це особливий інструмент керування розвитком територіальної громади, оволодіння яким уже саме по собі є передумовою сталого розвитку, економічного зростання та підвищення рівня життя громади. За допомогою стратегічного управління міська рада спроможна приймати ефективні рішення в змінних і не завжди сприятливих умовах оточуючої дійсності. До таких умов слід віднести економічні, соціальні, політичні, екологічні, демографічні, природньо-географічні і ін. З використанням інструментарію стратегічного управління міська рада може реагувати на такі зміни оточуючих і впливових факторів обґрунтовано, вчасно, цілеспрямовано, з підтримкою громади, а отже – ефективно та в інтересах територіальної громади.
Задіюється стратегічне управління особливим способом – як циклічний процес, що охоплює аналіз і прогноз стану міста, стратегічне планування його розвитку, впровадження розробленого стратегічного плану у життя впродовж певного тривалого періоду та організацію контролю за ефективністю та реалізацією прийнятих рішень.
Ефективність стратегічного управління напряму залежить від ресурсів, що є у розпорядженні територіальної громади міста. Однак, помилковим є підхід, який зорієнтований на використання переважно фінансових, матеріальних, природних чи трудових ресурсів, які є в розпорядженні громади. Нині світовий досвід розвитку міст і муніципальних громад свідчить про те, що найважливішим ресурсом громади є її інтелектуальний потенціал (людський фактор), а також – здатність до самоорганізації та неперервного нарощування знань (економіка знань) і вдосконалення системи управління, яка діє відповідно до поставлених громадою стратегічних цілей.
З оглядом на особливості стратегічного управління учасники розробки Стратегії розвитку міста Ужгород до 2015 року розглядають стратегічне планування, як процес визначення узгоджених з громадою міста цілей її перспективного розвитку на тривалий період та вибору засобів і шляхів досягнення цих стратегічних цілей. Адже саме узгоджені і громадою, і місцевою владою стратегічні цілі нададуть громаді відчуття значимості її суспільної місії, напрямків розвитку, визначать пріоритетність і способи використання обмежених ресурсів і засобів, допоможуть у прийнятті, як поточних управлінських рішень влади, так і планів громади, виявлять чутливі показники оцінювання результатів реалізації Стратегії через аналіз виконання операційних завдань і дій.
Роботу над розробкою Стратегії учасники розробки розглядали також як виклик старим і віджившим управлінським підходам до планування, за якими ще з часів радянської епохи тягнеться шлейф слідування централізованим командам „згори” та безініціативності.
З розробкою Стратегії очікується, що не тільки набуде впорядкованості і логічності уся система планування міської ради, але й безповоротно будуть запроваджені нові, програмно-цільові управлінські механізми, які ґрунтуються на праві територіальних громад через свій орган самоврядування вирішувати проблеми міського значення.
Таким чином, учасники розробки Стратегії визначили наступну сутність представленого документа, зокрема, який:
– дає об’єктивну оцінку актуальної економічної і соціальної ситуації на території м.Ужгорода станом на 2006-2007 роки;
– визначає місце міста серед інших міст області, України та центрально-європейського регіону;
– характеризує тенденції, що вже впливають або ж впливатимуть у майбутньому на розвиток громади м.Ужгорода;
– формулює консолідоване бачення громадою її майбутнього та суспільну місію;
– визначає стратегічні пріоритети (цілі) розвитку та окреслює способи і засоби їх досягнення;
– викристалізовує перелік операційних завдань, прийнятих до виконання в рамках розробленої Стратегії (з одночасним окресленням обсягів та виконавців робіт, джерел фінансування та термінів реалізації);
– створює кількісну і якісну систему показників та індикаторів виконання розробленої Стратегії;
– пропонує і впроваджує систему ефективного моніторингу виконання Стратегії (в т.ч. за участі громадськості міста);
– містить механізми внесення змін, корективів та доповнень до Стратегії.
Водночас, учасники розробки Стратегії акцентують увагу на тому, що започаткування стратегічного планування у м.Ужгороді фактично означає і започаткування міською радою системи стратегічного управління, яке має отримати відповідне інституційне закріплення в структурі виконкому або його підрозділів. Окрім того, Стратегія розвитку міста Ужгород до 2015 року після затвердження сесією міської ради посяде належне місце у вершині „піраміди видів планування” і таким чином започаткує справді системне планування розвитку міста.
Даний розділ Стратегії не тільки узагальнює об’єктивні характеристики стану міста з метою виявлення проблем в економічній, соціальній та інших сферах (профіль міста і профіль громади), але одним із його завдань є встановлення певної системи відліку (базових рівнів), згідно з якими можна оцінювати нинішній стан розвитку міста та зміни в майбутньому, які за набором кількісних і якісних показників можна характеризувати як позитивні або негативні. Таким чином, діагностика поточного стану розвитку м. Ужгорода та її аналіз і практичне використання потребують визначення „еталонної моделі” міста, відносно якої і мають бути встановлені відхилення, що формувалися у минулому і діють у даний час. При цьому важливо обов’язково встановити головні фактори і чинники, які ці відхилення викликають, для послідуючого здійснення СВОТ-аналізу.
Існує кілька підходів до визначення „еталонної” моделі території або міста. Найуживанішими з них є наступні:
1. Позиційний підхід. Полягає в тому, що м.Ужгород за низкою показників займає певне місце в рейтингу міст України. Найкраща позиція у цьому рейтингу може розглядатись в якості „еталонної” (базовий рівень). Недоліком цього підходу є те, що порівнюються лише міста України, в яких рівень муніципального розвитку загалом значно нижчий, ніж у містах більшості розвинених країн Європи і світу.
2. Середньостатистичний підхід. За „еталон” приймаються середньостатистичні показники по Україні в розрахунку, наприклад, на одного мешканця міста. В цьому випадку для порівняння можуть використовуватись аналогічні показники по містах і в інших країнах світу. Недоліком цього підходу є недостатність даних по містах України для відповідних обрахувань і порівнянь із показниками муніципального розвитку за рубежем.
3. Нормативний підхід. За „еталон” приймаються нормативи соціальної забезпеченості та забезпеченості у сфері послуг, пропозицій на ринку праці і житла, доходів населення, муніципальних послуг тощо. Недоліком даного підходу є те, що в Україні досі науково не обґрунтовані та не затверджені відповідними правовими актами, вкрай низькі, у порівнянні з розвиненими країнами, нормативи соціальної забезпеченості у сферах освіти, охорони здоров’я, соціального захисту (муніципальні послуги, що належать до делегованих повноважень органів місцевого самоврядування). Інші ж „нормативні” показники теж значно нижчі за аналогічні показники в містах розвинених країн (середній дохід на одного мешканця, середній розмір заробітної плати та пенсії, споживчий кошик, середня тривалість життя, регіональний валовий продукт на одного мешканця, забезпеченість населення житлом та соціальним житлом тощо).
4. Експертний підхід. „Еталонні” параметри міста окреслюються обізнаною і висококваліфікованою групою експертів, у ролі яких виступають управлінці міської ради, науковці, бізнесмени, представники активно діючих громадських організацій, фахівці бюджетної сфери – освіти, охорони здоров’я і соціального захисту. При цьому експерти обізнані як з реальним станом у сферах своєї професійної діяльності, так і з тенденціями, що мають місце у місті, а також – у інших містах країни і, меншою мірою, за рубежем. Експертний підхід дозволяє достатньо обґрунтовано використати зосереджені інформаційні матеріали і експертні оцінки результатів для проведення СВОТ-аналізу та розробки варіантів сценаріїв розвитку міста.
5. Візійний підхід. За „еталон” приймається модель міста, параметри і характеристики якого визначаються представниками зацікавлених груп громади міста – громадських організацій, ділових кіл, депутатів міської ради, трудових колективів, студентської та учнівської молоді тощо. Формується бачення певною мірою ідеалізованого міста-еталона на основі створення системи переважно якісних оцінок його характеристики. Подібна модель міста-еталона в узагальненому і консолідованому формуванні всіх зацікавлених груп громади міста може слугувати навіть у якості скелетного елемента Стратегічного плану розвитку міста Ужгород – бачення майбутнього.
У процесі розробки Стратегії розвитку міста Ужгород у тій чи іншій мірі використовувались усі перераховані вище підходи. Застосування цих підходів вимагало найрізноманітніших аналітичних, порівняльно-обрахункових, соціологічних, експертних та ін. методів.
Ще однією якісно відмінною рисою розробки Стратегії є залучення широкого загалу зацікавлених груп громади міста.
З урахуванням того, що відомо, умовно, 4 основні підходи до прийняття управлінських рішень місцевою владою – „кабінетний”, експертний, партнерський та із залученням зацікавлених груп громади, можна стверджувати, що Ужгородська міська рада вперше ініціювала при розробці Стратегії найбільш складний для реалізації, але найбільш результативний і важливий за наслідками підхід – із залученням зацікавлених груп громади з основних секторів громади міста.
Застосування саме такого підходу є однією з найважливіших передумов створення реалістичного і підтримуваного громадою стратегічного плану розвитку міста.

2.2. ЗАГАЛЬНА ТА ІСТОРИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МІСТА

Ужгород – найзахідніший обласний центр України, розташований в західній частині Закарпатської області. Місто розташоване у безпосередній близькості до кордонів з європейськими країнами. Західна лінія територіальної межі міста збігається з Державним кордоном України із Словаччиною. Відстань до найближчих європейських столиць становить: до Будапешту – 330 км, Братислави – 490 км, Варшави – 550 км, Відня – 555 км. Від столиці України м. Києва Ужгород розташований на відстані 788 км шосейними дорогами та 898 км залізницею.

Старовинна частина міста знаходиться на правому березі річки Уж, лежить на семи пагорбах: Замковий, Кальварія, Університетський, Червениця, Шахтинський, Оноківський, Горянський, а молодша – на лівому березі, де починається Закарпатська низовина, яка входить у Середньодунайську низовину.
Територія міста займає площу близько 40 км2, умовно поділена на 17 мікрорайонів, які носять історично сформовані назви: Боздош, Болотина, Вербник, Галагов, Горяни, Доманинці, Дравці, Кальварія, Минай, Під- замковий, Промисловий, Радванка, Станційний, Сторожниця, Цегельня, Червениця, Шахта. До міста прилягають землі сільських рад Ужгородського району.
Історія. Місто Ужгород – древнє місто, вік якого понад 1114 років. Історичні пам’ятки, виявлені в Горянах, на Радванській, Замковій горі, в районі Дравець та Доманинець, свідчать про те, що там знаходилися перші поселення білих хорватів на території сучасного міста.
На час приходу угорських племен у Карпатську улоговину в кінці ІХ ст. Ужгород уже був сформованим ранньофеодальним центром Славінії, що існувала у Верхньому Потиссі. У 903 р. угорські племена під керівництвом свого вождя Алмоша штурмували фортецю Гунгвар, князь Лаборець був переможений. З середини ХІ ст. містечко ввійшло до Угорського королівства, пізніше – до складу австрійського королівства Габсбургів, тому подальша багатовікова історія міста пов’язана з середньовічною, новою та окремими періодами новітньої історії Угорщини та Австро-Угорщини.
Статус самоуправління місто одержало в 1675 році, коли отримало право на користування печаткою та герб міста. Герб Ужгорода: на синьому полі щита зображено три виноградні лози, що переплітають одна одну, з трьома зеленими листками (колір свободи) і двома золотими виноградними гронами на них, що свідчило про розвинуте виноградарство і виноробство. За час входження до австрійського королівства зростала економіка Ужгорода, забудовується лівий берег річки. Основні економічні факти: з 1793 року запрацювала лісопилка, що діяла за допомогою верхньобійного водяного колеса; водяний млин; налагоджено виробництво цегли, черепиці; виробництво пива; відкрилися суконна, сірникова мануфактури, сукновальна фабрика; почала працювати перша друкарня.
За даними 1837 року у місті було 36 вулиць, на центральних будувалися кількаповерхові кам’яні будинки та крамниці, великі підвали, де зберігалося і продавалося вино. В цей період у місті мешкало 6,6 тис.чол. В 1886 році в місті почала працювати меблева фабрика “Мундус”, продукція якої експортувалася в Німеччину, Італію, Францію. В 1897 р. відкрився металообробний завод Козара. В місті діяли нова друкарня, цегельно-черепичний завод фірми “Керамос”, каменедробильний завод фірми “Граніт”, кафельна фабрика. Харчову промисловість представляли кілька млинів, маргаринний та горілчаний заводи. Важливу роль у розвитку промисловості та торгівлі відігравала побудова в 1872 році залізниці з Ужгорода до Чопу, Мукачева, Рахова, В.Березного. Ліс, меблі, худобу вивозили із Ужгорода залізницею в Центральну та Західну Європу. Щорічно в місті відбувалися великі торгові ярмарки. Відкрилися перші банки – Ужгородський торгово-промисловий банк та Ужгородський народний банк. З розвитком економіки змінюється обличчя міста. У 1894 році знесено останні будинки під солом’яним дахом. Більшість центральних вулиць вимощено, для пішоходів впорядковувалися тротуари, встановлювалось нічне освітлення. З 1897 року місто мало телеграфний зв’язок з Будапештом, а в 1902 році побудовано першу в краї Ужгородську електростанцію. У 1904-1906 рр. споруджено залізницю через Ужоцький перевал, яка з’єднала Ужгород зі Львовом.
Після розпаду Австро-Угорщини в жовтні 1918 року, згідно із Сен-Жерменським договором від 10.09.1919 р., Підкарпатська Русь на умовах автономного краю входить до новоутвореної Чехословацької Республіки (1919-1939). У 1920 році в місті Ужгород проживало 20,6 тис.осіб. У цей період місто територіально зростає та змінює своє обличчя, збудовано нові квартали, впорядковуються вулиці. З 1923 року почалися планові роботи по регуляції течії річки Уж у межах міста, побудовано гідроелектростанцію. Серед новобудов виділявся будинок Земської управи (будинок ОДА). У 1929 році збудовано перший аеропорт. У 1930 році в місті проживало 24,7 тис.осіб.
В роки ІІ Світової війни, з підписанням Мюнхенської угоди (29.09.1938р.) та Віденського арбітражу (2.10.1938 р.) Ужгород опинився у складі Угорщини. На початку 1941 року в місті проживало 35,3 тис.осіб, однак в результаті воєнно-політичних подій, у 1945 році населення Ужгорода зменшилося до 19,0 тис.осіб.
Після визволення Радянською Армією, з 29.06.1945 р. місто, як обласний центр Закарпатської України, ввійшло до складу Радянської України. Нова влада вживала заходи по збільшенню населення міста: в 1946 році населення вже складало понад 30,0 тис.осіб, змінюється національний склад населення. Поступове відновлення ролі міста в економічному і політичному житті суповоджувалось відтворенням його демографічної структури за рахунок механічного та природного приросту. На 1959 рік в місті проживало 47,4 тис.осіб, в 1970 р. – 64,6, в 1979 р. – 91,0; в 1989 р. – 116,1 тис.осіб.
За радянський період, у кінці 50-60 рр., побудовано приладобудівний, механічний та машинобудівний заводи, фабрику побутової хімії, оновився меблевий комбінат. У 1976 році збудовано один з найбільших у країні завод газотранспортних турбоустановок «Турбогаз». В 1979 році розпочато будівництво також одного з найбільших в країні Ужгородського заводу електродвигунів. В Ужгороді було побудовано нові вулиці, мікрорайони. Побудовано готелі «Ужгород», «Дружба», комплекс споруд турбази «Світанок», готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття”, відкрито Ужгородський державний університет, технікуми, професійно-технічні училища, школи та дошкільні дитячі заклади. За радянський період Ужгород став розвинутим економічним, освітнім, культурним, медичним центром області.
За період реформування економіки країни (з 1991 року) інфляційні процеси, розриви виробничих зв’язків спричинили спад виробництва та практично зупинку більшості промислових підприємств міста.
На сьогоднішній день завдяки розвитку підприємництва, активізації інвестиційної діяльності місто перетворилося у діловий, фінансово-економічний, науковий, освітній, культурний та медичний центр області, який по основних показниках є лідером серед міст та районів області та України.

2.3. АРХІТЕКТУРНІ ТА МІСТОБУДІВНІ ОСОБЛИВОСТІ

Ужгород відноситься до категорії міст зі значною архітектурною спадщиною. Збереглися ансамблі, окремі унікальні будинки – пам’ятки архітектури державного та місцевого значення. Унікальними пам’ятками архітектури є: Горянська ротонда (храм св. Анни ХІ ст.) – одна із найвидатніших пам’яток України європейського значення, Ужгородський замок (ХІІ-ХУІІІ ст.) – пам’ятник військового мистецтва і архітектури, Хрестовоздвиженський собор (1644 р., оформлений у стилі пізнього барокко), Цегольнянська церква (1802 р.), будівля обласної філармонії – колишня синагога (1902 р.).
Історично сформована забудова центральної частини міста – це житлові квартали, розчленовані господарськими спорудами на вузькі ділянки. Ця забудова відноситься в основному до XIX століття. Переважна більшість будинків малоповерхові (до трьох поверхів).
Якісно іншим етапом містобудівного розвиту міста є забудова 30-х років ХХ століття. Це яскравий приклад чеського функціоналізму, зразок вдалого використання відкритих просторів у плануванні та формуванні масштабного міського середовища.
Післявоєнна забудова міста велася за межами історичної частини міста. Нове будівництво в радянський період велося, в основному, у південній частині міста. Ця забудова дещо одноманітна, по характеру архітектури та відрізняється іншими підходами в плануванні. Великі за розміром площі, ширина вулиць та типові житлові будинки контрастують з історично сформованим характером міської забудови.
Місто Ужгород має історично сформовану радіально-променеву структуру вуличної мережі. Центральна частина міста, його транспортно-планувальна структура не відповідає сучасним вимогам пропуску транспортних потоків. Значна кількість магістральної мережі міста не відповідає технічним вимогам, але виконує, на сьогоднішній день, свої функції і є дуже перевантаженою.
Одна із головних проблем в місті – пропускна спроможність транспорту центральної частини міста, для цього зараз використовуються вулиці історичної частини міста. У місті дуже низька пропускна спроможність існуючої вуличної мережі, недостатня кількість місць постійного та тимчасового паркування. Важливою проблемою є також відсутність у західній частині міста зовнішньої об’їзної дороги.
В 2004 році було затверджено Генеральний план міста, згідно з яким в місті проводиться забудова вільних земельних ділянок. В останні роки приватні компанії здійснюють у місті багатоквартирне житлове будівництво, інтенсивно здійснюється індивідуальне житлове будівництво, набувають європейського вигляду вулиці, де розбудовуються офіси банків, страхових компаній, туристичних фірм, готелі, торгові супермаркети, офіси юридичних компаній, заклади сфери побутових послуг.
Однак на сьогодні Генеральний план міста потребує доопрацювання та коректировки. На жаль, у місті зафіксована тенденція зміни історичного архітектурного обличчя центральної частини міста, тому основне завдання головного архітектора – зберегти історичні будівлі-пам’ятки та неповторність історичного центру міста.

2.4. НАСЕЛЕННЯ МІСТА. ДЕМОГРАФІЧНІ ТЕНДЕНЦІЇ

Станом на 1 січня 2008 року, за даними головного управління статистики, в місті проживає 114,8 тис.чол. постійного населення, наявного – 116,3 тис.чол.
Відтворення демографічної с