Пенсійний фонд інформує, чому громадянам важливо легалізувати заробітну плату

Законом України від 09.07.2003№ 1058-ІV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 1 січня 2004 року, введено термін “страховий стаж” – період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов’язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню згідно і з цим Законом і за який сплачено страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Для зарахування в страховий стаж у повному розмірі одного робочого місяця розмір внесків, що сплачується роботодавцем, має бути не меншим мінімального страхового внеску, який визначається розрахунково, як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

До органів Державної фіскальної служби єдиний соціальний внесок сплачується із нарахованої суми заробітної плати в сумі, що не перевищує максимальну величину бази нарахування єдиного внеску.

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску – максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює двадцяти п’яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Прожитковий мінімум в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня 2017 року -1600 грн., з 1 травня -1684 грн., з 1 грудня – 1762 грн.;

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску, складатиме:

з 01 січня 2017 року – 40000 грн. (25 х 1600 грн.);

з 01 травня 2017 року – 42100 грн. (25 х 1684 грн.);

з 01 грудня 2017 року – 44050 грн. (25 х 1762 грн.).

Мінімальна заробітна плата: з 1 січня 2017 року – 3200 грн.

Мінімальний страховий внесок встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування єдиного внеску, у 2017 році складатиме 704 грн. на місяць (3200 грн х 22 відсотки).

Коли найманому працівнику офіційно виплачується мінімальна зарплата – з якої сплачується єдиний внесок, а неофіційно видається решта заробітку, то з такого заробітку внески до Пенсійного фонду не сплачуються і, як наслідок, не враховуються при призначенні або перерахунку пенсії. У результаті людина втрачає велику частку майбутньої пенсії.

Роботодавці, які не сплачують внески за найманих працівників, порушують їхні права і гарантії та позбавляють соціального захисту у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, які надані громадянам Конституцією України.

Наймані працівники мають дбати про своє майбутнє та відстоювати свої конституційні права – вимагати від роботодавців офіційного оформлення трудових відносин та сплати внесків з усієї суми отриманого заробітку.

Переваги офіційного працевлаштування:

-право на призначення трудової пенсії;

-право на гарантований розмір заробітної плати (у тому числі доплати, надбавки й заохочувальні виплати);

-право на відпустку, у тому числі додаткову й без збереження зарплати, відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами;

-право на оплату лікарняного;

-право на достроковий вихід на пенсію через шкідливі умови праці;

-право на скорочений робочий день, тиждень через шкідливі умови праці;

-право не працювати у вихідний і святковий день;

-право не залучатися до понаднормових робіт без бажання працівника;

-право на допомогу в зв’язку з безробіттям;

-право на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань;

-право на зарахування виробничого стажу.