Сьогодні в Ужгороді віддали останню шану 32-річному солдату Володимиру Жупіку

Сьогодні в Ужгороді віддали останню шану 32-річному солдату Володимиру Жупіку, який загинув, захищаючи Україну від російських окупантів.

Прощання відбулося на набережній Незалежності. Провести Героя в останню путь прийшли рідні, друзі, військові, ужгородці, заступник міського голови Михайло Маргіта.

Володимир Жупік народився 18 червня 1994 року в Ужгороді. Навчався у загальноосвітній школі №9, після її закінчення здобув професію електрика в Ужгородському професійному училищі №5.

Свій трудовий шлях розпочав на підприємстві Jabil, де завдяки відповідальності, працьовитості та лідерським якостям швидко здобув авторитет серед колег і став керівником зміни. Згодом працював барменом у закладі «Астіка». Рідні та друзі згадують його як щиру, відкриту, доброзичливу людину, яка завжди була готова підтримати й допомогти.

Володимир захоплювався технікою, із задоволенням щось ремонтував та налаштовував, коміксами та відеоіграми, йому подобалося малювати, хоча свої малюнки він майже нікому не показував. Любив красиві речі, мав власний яскравий, нестандартний стиль.

Найбільшою цінністю для нього була родина. Він був люблячим сином, братом, онуком і племінником, людиною великої душі, яка вміла підтримати, вислухати й подарувати гарний настрій – згадують про нього близькі.

У серпні 2025 року Володимир Жупік став до лав Збройних Сил України. Пройшов підготовку за напрямком безпілотних літальних апаратів і служив оператором дронів. Постійно вдосконалював свої навички, добре розумівся на техніці та прагнув бути максимально корисним побратимам і державі.

25 червня 2026 року оператор безпілотних авіаційних комплексів 2 механізованого батальйону військової частини А1962 Володимир Жупік загинув поблизу населеного пункту Ставки Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання внаслідок ворожої атаки.

Поховали воїна з усіма почестями на Пагорбі Слави.

Світла пам'ять і вічна шана Захиснику України.