Як можна допомогти, щоб у суспільстві не було «чужих» дітей

Для життя і розвитку дитини найкращим середовищем є сім’я. Якщо це можливо, кожна дитина має зростати в атмосфері любові, в сімейному оточенні, бо лише так повною мірою можливо створити оптимальні умови для її успішної соціалізації  та гармонійного розвитку.

Хтось народжується щасливим, комусь доводиться пережити складні обставини долі. Відсутність батьківського тепла, маминої ласки, іграшок та подарунків на свята від рідних – все це є життя дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Ці діти живуть в інтернатах, але їх  ніхто не чекає, і нікому пожалітися на синець чи похвалитися успіхом у школі. Саме тому, наша держава підтримує створення сімейних форм виховання дітей-сиріт. Це прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу.

Прийомна сім’я – це сім’я або особа, що добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від однієї дитини до чотирьох на виховання та спільне проживання.

        Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менше 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Особливістю сімейних форм виховання дітей, які залишилися без батьківського піклування, є те, що: дитина, яка тут виховується, не позбавляється статусу дитини-сироти і за нею залишаються всі пільги, передбачені законодавством; кандидати в прийомні батьки/батьки-вихователі обов’язково проходять спеціальний курс підготовки; прийомні батьки у вирішенні проблем прийомної дитини співпрацюють із соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу. Держава передбачила фінансову підтримку цих альтернативних форм сімейного виховання.

Метою створення сімейних форм виховання є забезпечення належних умов для перебування в сімейному оточенні дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування влаштовуються в сім’ю до досягнення вісімнадцятирічного віку або до закінчення навчання у професійно-технічних чи вищих навчальних закладах, але не пізніше досягнення ними 23-річного віку

Отримують державну соціальну допомогу й діти — два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку. За вихованцями також зберігаються раніше призначені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги. Ці кошти переходять у розпорядження батьків-вихователів та прийомних батьків і витрачаються на утримання дітей.

Отже, ми, дорослі,  маємо докласти максимум зусиль для того, щоб не допустити втрати віри, любові та надії у дітей, які не мали можливості виховуватися біологічними батьками. Якщо Ви небайдужі до дітей, які дуже потребують родинного тепла, якщо Ви вирішили створити прийомну сім’ю на базі своєї родини – зверніться до Ужгородського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за адресою: м.Ужгород, пл.Шандора Петефі, 24 б, каб. 28-29, або до Служби у справах дітей Ужгородської міської ради – м.Ужгород, пл.Жупанатська, 3.