Як убезпечити неповнолітніх від злочинної поведінки

У нинішніх умовах становлення нових суспільно-економічних відносин роль громадськості в попередженні злочинності неповнолітніх повинна бути особливо активною, спрямованою на взаємодію з правоохоронними органами, на розробку та здійснення комплексних та локальних програм попередження злочинності неповнолітніх.

Вивчення кримінальних правопорушень, скоєних неповнолітніми, свідчить, що їх причинами часто є несприятливі умови для виховання дітей в сім’ї. Недоліки сімейного виховання породжують відхилення у моральному розвитку підлітків, що, у свою чергу, призводить до вчинення правопорушень та злочинних проявів з тяжкими наслідками.

Вплив сім’ї на виховання дітей не можна замінити іншими заходами виховання. Тому дошкільні установи, школи та інші організації, які так чи інакше виконують функції виховання дітей, повинні тільки доповнювати сімейне виховання.

Відсутність виховання дітей в сім’ї, дитсадку та школі призводить до бродяжництва і бездоглядності, які є умовами, що сприяють скоєнню неповнолітніми правопорушень. Бездоглядність дітей – загальна умова, що сприяє скоєнню неповнолітніми правопорушень. Як правило, вона властива сім’ям, що ведуть антисуспільний аморальний спосіб життя. Бездоглядними слід вважати неповнолітніх, які не забезпечені належним наглядом за їх поведінкою і способом життя з боку батьків та осіб, що їх заміняють, у зв’язку з неблагополуччям сім’ї, аморальною поведінкою батьків, невиконанням ними зобов’язань щодо виховання дитини та іншими причинами, якщо відсутність нагляду з боку батьків не поповнюється заходами державної та суспільної допомоги.

Ваша дитина пішла до школи. Що її очікує? Багато нового та незнайомого: знайомства, зустрічі, друзі, конфлікти, непорозуміння. Дитина енергійна, сповнена надій, вразлива і залежна. Тому, спілкування з іншими дітьми та дорослими може по-різному вплинути на свідомість неповнолітнього.

Участь навчальних закладів є не менш важливою у правовому вихованні дітей. У школі діти проводять значну кількість часу, що не може не вплинути на їх світосприйняття і поведінку зокрема. Педагоги, психологи повинні виховувати підлітків через особистий приклад, не тільки володіти правовими знаннями, а й дотримуватися і виконувати їх у всіх сферах життєдіяльності.

Вивчення всіх випадків бездоглядності дітей допоможе виявити найбільш уразливі місця у виховній роботі з підлітками, обрати правильний напрям профілактичної роботи, дозволить зробити обґрунтовані висновки й про інші (не тільки сімейні) умови, що негативно впливають на підлітків.

Запобігання правопорушенням неповнолітніх має бути справою не тільки дорослих, а й самих школярів. Вони повинні в міру своїх можливостей долучатися до цього. Мається на увазі дитяче самоврядування. Також не повинні стояти осторонь цієї роботи і дитячі та молодіжні організації.

Кардинальні зміни, пережиті нашим суспільством у всіх сферах політичного та соціально-економічного життя, не можуть не поширюватися на превентивну і пенітенціарну практику в області попередження й корекції девіантної поведінки дітей та підлітків. Зміст перебудови виховно-профілактичної системи, насамперед, визначається тим, що існуюча раніше «каральна» профілактика, заснована на заходах соціального контролю, суспільно-адміністративного і кримінального покарання, повинна бути замінена на охоронно-захисну профілактику, представлену комплексом заходів адекватної соціально-правової, медико-технологічної та соціально-педагогічної підтримки і допомоги сім’ї, дітям, підліткам, юнацтву.

Держава має різноманітні засоби реалізації політики попередження злочинності неповнолітніх. До їх числа можуть бути віднесені: соціальна профілактика, правове стримування, кримінологічна профілактика, правове попередження та ін.

Досягнення бажаного ефекту в профілактиці правопорушень та рецидивної злочинності, неповнолітніх можливе лише за умови залучення до виховній роботі з ними педагогів-професіоналів.

Найбільш ефективними педагогічними прийомами, використовуваними в дослідно-експериментальній роботі є: чуйне, уважне, довірче ставлення до дитини, зміцнення у неповнолітнього віри в себе, у свої сили, опертя на позитивні якості особистості.

Отже, ми, дорослі,  маємо докласти максимум зусиль для того, щоб не допустити втрати віри, любові та надії у дітей. За додатковою інформацією та консультаціями юриста чи психолога зверніться до Ужгородського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за адресою: м.Ужгород, пл.Шандора Петефі, 24 б, каб. 28-29. Наші телефони: 61-64-72; 0664898500; 0633525100. Послуги фахівців є безкоштовними та конфіденційними.